Насильство щодо жінок залишатиметься поширеним явищем, якщо боротьба з ним не стане для правоохоронних органів України пріоритетом

Листопад 29, 2017

На жаль, ґендерно зумовлене насильство в Україні дуже поширене. Від нього страждають як жінки, так і чоловіки, але здебільшого все-таки жінки. За приголомшливими оцінками ООН, в Україні 22% жінок віком від 15 до 49 років принаймні раз у житті зазнавали фізичного або сексуального насильства.

25 листопада — Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, вважаємо варто замислитися над тим, яким чином ми можемо подолати цю проблему. Насильство над жінками має цілу низку складних причин, а нинішня криза в країні, безсумнівно, поглиблює проблему.

Проте дві речі є очевидними. По-перше, в Україні тема насильства щодо жінок залишається табу: її відкрито не обговорюють. По-друге, ключову роль у подоланні цієї проблеми мають відігравати працівники правоохоронних органів та системи кримінальної юстиції.
Взагалі, відкрито говорити про проблему дуже складно вже через те, що більшість випадків насильства щодо жінок трапляється в сім’ї і більшість українців вважає це особистою справою кожного. За результатами дослідження, проведеного громадською організацією «Ла Страда-Україна», 39% працівників кримінальної юстиції вважають, що домашнє насильство — це особиста справа кожної людини, а 60% вірять, що жертви іноді самі провокують насильство щодо себе.

У 2015 році, за оцінкою «Ла Страда», до правоохоронних органів надійшли повідомлення лише про 4,5% із загальної кількості випадків насильства в сім’ї. І хоча домашнє насильство є лише частиною ширшої картини ґендерно зумовленого насильства, за інформацією ПРООН, менше ніж 30% жінок-потерпілих в Україні звертаються до відповідних органів із повідомленнями про насильство, якого вони зазнали (домашнє насильство, сексуальне насильство, зґвалтування, сексуальні домагання та інші форми насильства).

Насильство щодо жінок залишається соціальним табу не тільки в Україні. Як свідчить хвиля публікацій під хештегом #metoo, що нещодавно облетіли весь світ, дуже часто потерпілі мовчать про насильство та домагання, яких вони зазнали.

Хештег #IamNotAfraidToSay («Я не боюся сказати») — український аналог руху #metoo — теж демонструє, що припинення практики замовчування — це перший крок на шляху до створення соціального середовища, яке буде менш сприятливим для виникнення насильства щодо жінок.

Замовчування проблеми в суспільстві, поширеність ґендерних стереотипів і недостатній рівень обізнаності про права людини, які мають жінки, відбиває бажання в поліцейських, прокурорів та суддів боротися з сексуальним та домашнім насильством. Це, у свою чергу, негативно впливає на роботу всієї системи кримінальної юстиції: потерпілі не довіряють правоохоронним органам і не вірять у доступність правосуддя.

Оскільки працівники правоохоронних органів відповідають за розслідування порушень прав людини, а працівники судової системи — за притягнення порушників до кримінальної відповідальності та винесення обвинувальних вироків, зрозуміло, що для подолання проблеми насильства слід передусім змінити стан справ саме в цих двох сферах. Проте сьогодні в обох цих сферах, де домінують чоловіки, є тенденція ігнорувати проблему насильства щодо жінок.

Консультативна місія ЄС, яка допомагає Україні реформувати правоохоронні органи та інститути, що забезпечують верховенство права, наполягає на тому, що питання насильства щодо жінок має стати пріоритетним. Для того щоб подолати проблему, необхідно передусім підвищувати рівень обізнаності суспільства про права людини, зокрема про права жінок на безпеку та свободу від примусу і насильства.

Слід підкреслити, що шукати шляхи розв’язання проблеми мають як жінки, так і чоловіки.

Для цього потрібна реформа правових норм, а також зміна ставлення до питання насильства у секторі безпеки. Велике значення має підвищення рівня обізнаності та стимулювання обговорень проблеми. КМЄС також співпрацює з українськими партнерами з метою збільшення кількості жінок на керівних посадах у секторі цивільної безпеки. Ми підтримуємо розширення обов’язків співробітників Міністерства внутрішніх справ щодо інтеграції ґендерних питань у повсякденну роботу сектору безпеки. Разом ми створили мережу контактних осіб з ґендерних питань, які в майбутньому підтримуватимуть та просуватимуть ґендерну проблематику на всіх рівнях організації.

В рамках Діалогу з прав людини між ЄС та Україною і згідно з Планом дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, Україна як держава має на меті «знизити рівень ґендерного та домашнього насильства, а також забезпечити ефективне запобігання проявам такого насильства та надання своєчасної допомоги потерпілим від нього» до 2020 р.

Якщо Україна дійсно планує досягти цієї мети, з досвіду відомо, що в захисті прав жінок та забезпеченні ґендерної рівності вирішальну роль відіграють сильні лідери, здатні змінити «культуру замовчування», що у більшості випадків зумовлює безкарність тих, хто вдається до насильства. Лідерами в Україні зараз є переважно чоловіки, тож саме в їхніх руках ключ до усунення загроз і створення безпечного середовища для жінок і дівчат. Настав час, коли сильні чоловіки мають сказати тверде «ні» ґендерно зумовленому насильству.

Опубліковано в Українській правді 29 листопада 2017 року