Тетяна Ковальчук: менторська програма допомогла мені відкрити свої вразливі місця
Грудень 06, 2019
Рік тому Консультативна місія ЄС в Україні (КМЄС) та Академія Фольке Бернадот (АФБ) спільними зусиллями організували для заступниці міністра внутрішніх справ України (МВС) Тетяни Ковальчук менторську програму щодо ґендерно відповідального лідерства. Усі «зустрічі» проводились через Skype, а минулого тижня п.Ковальчук нарешті особисто зустрілась зі своєю менторкою Леслі Ґрувз Вільямс в Києві. За кавою вони поспілкувались про проведену роботу та поговорили про майбутнє
Можете коротко описати, що таке ґендерно відповідальне лідерство та чому це важливо?
Леслі: Сьогодні існує запит суспільства на те, щоби керівники діяли, з одного боку, дотримуючись прав людини, а з іншого – діяли ефективно. Ґендерно відповідальний лідер – це той, хто здатен робити це через дві речі: по-перше, вони повинні подбати, щоби мандат їхньої організації реалізувався в ґендерно відповідальний спосіб. Це означає, що вся діяльність організації здійснюється чесно по відношенню як до жінок, так і чоловіків, та зменшує ґендерну нерівність, а не посилює її. По-друге, керівники повинні забезпечувати, щоби всередині самих організацій панувала ґендерна рівність. Ґендерно відповідальний лідер – це той, хто усвідомлює, що для реалізації всього свого потенціалу стартові можливості чоловіків та жінок різні. Вони знають, що зловживання службовим становищем та дискримінація за ґендерною ознакою в сучасному світі трапляються занадто часто. Потрібно ще багато чого зробити. Статистика показує, що половина українців (а це – значний відсоток) вважають, що в Україні існує проблема ґендерної нерівності. Жінки заробляють на 27% менше за чоловіків, попри те, що працюють на годину довше. В українському парламенті всього 12% жінок, хоча жінки складають половину населення держави. 1.1 українок є жертвами домашнього насильства, але всього 15% повідомляють про це поліцію. Щороку від домашнього насильства вмирає 600 жінок, тож це справді питання життя і смерті. Чоловіки, звичайно, також потерпають за такої системи – на війні чи в тюрмах. Серед чоловіків найвищий рівень смертей через самогубство, кримінал чи через злочини проти держави. Я працюю мировою суддею, і в нашому суді повно молодих хлопців, в тюрмах повно молодих хлопців. А це аж ніяк не ґендерна рівність. Саме тому, те, чим займається Тетяна та міністерство, є таким важливим. Ґендерно відповідальний лідер знає, що він повинен щось зробити, щоб вирівняти ситуацію, як всередині організації, так і зовні. І вони повинні надихати та мотивувати підлеглих робити те саме. Справа не в радниках чи фахівцях з ґендерних питань, а у вияві лідерських якостей.
Тетяно, чому ви погодились взяти участь у цій менторській програмі КМЄС та АФБ?
Тетяна: Пригадую, як зародилась ця ідея. Це було на одній із зустрічей з радником КМЄС з ґендерних питань Аґатою. Тоді ми вели мову про створення підрозділу з ґендерних питань в МВС. Я поняття не мала, як справлятись з усіма труднощами та перепонами. Пригадую, як, сидячи за столом з колегами, думала про те, що тепер маю стати лідером, оскільки вони слухали мене і точно хотіли робити щось, щоб подолати ґендерну нерівність та ґендерні стереотипи, водночас забезпечуючи ґендерну рівність у встановленні верховенства права в Україні. Я усвідомлювала, що така підтримка у вигляді менторства мені дуже потрібна. І я щиро вдячна Леслі та КМЄС за те, що сьогодні я – сильна, що я маю розуміння того, що і як робити далі. Можливо, 2-3 роки тому люди і не розуміли цих принципів. Але сьогодні у нас є бачення, знання та навички. На мою думку, надзвичайно важливо, що тепер у нашому міністерстві є такий потужний центр, і що ми можемо експортувати свої знання до інших міністерств та відомств. Як на мене, у всіх нас однакове бачення щодо ґендерної рівності.
Що характерно для такої менторської програми та які складові роблять її ефективною?
Леслі: Це – не разова акція, а середньострокова підтримка з чіткою структурою щодо трьох сфер лідерства. Насправді, це не зовсім тренінг з ґендерних питань, а лідерська програма. І це дуже важливо, адже сучасні лідери повинні бути ґендерно відповідальними. Програма структурована довкола трьох аспектів, перший з яких – знання. Чи розуміємо, що таке «ґендерна рівність» – поняття, яке так часто неправильно тлумачиться? Тож ми працюємо над тим, щоби ця концепція чітко викристалізувалась в їхніх головах, щоби вони знали організаційну та законодавчу базу, правила та політики тощо. Через зайнятість керівників ми намагаємось все максимально спрощувати, щоб вони отримали ті знання, що їм потрібні, щоб бути ефективними лідерами. По-друге, керівники відповідають за управління ресурсами, людськими та фінансовими, а також за формування візії та результатів організації. Тож, як лідери можуть використовувати доступні їм управлінські ресурси, щоби бути ґенедрно відповідальними? Саме тому ми говоримо про ґендерно відповідальне бюджетування та управління кадрами. Як досягнути рівності? Як звести до нуля толерантність до сексуального домагання? По-третє, ми знаємо, що у лідерів як правило високий IQ. Але тепер ми розуміємо, що їм потрібні ще й EQ (емоційна компетентність) та партисипативність, тобто співпраця з іншими. У 2019 році світ стає все складнішим і недостатньо бути просто лідером-«героєм». Лідери повинні вміти працювати, надихати, кумунікувати. Тож третім елементом програми є навчитись надихати інших та заохочувати долучатись до ініціатив.
Якими були ваші очікування перед початком менторської програми?
Тетяна: Чесно кажучи, Леслі від початку надихала мене, і усі мої сподівання виправдались, адже сьогодні у мене вже є потужна команда та підтримка, а я здобула знання, яких мені так бракувало. Великим бонусом програми стало те, що тепер я знаю, як розвіяти будь-який стереотип. Без ґендерної політики нереально збудувати щось нове. Нам бракувало компетенцій та інституційної спроможності реалізувати нашу ґендерну політику. Але сьогодні ми здатні це зробити. Тепер ми можемо створити нову реальність, що ґрунтується на ґендерній рівності.
Леслі, чого ви очікували від Тетяни? Чи доводилось вам раніше співпрацювати з посадовцями такого рівня? Чи відрізнялась чимось ця менторська програма від тих, які ви проводили раніше?
Леслі: Ми кілька разів коригували програму. Вперше провели її для уряду Швеції, після чого, врахувавши здобутий досвід, провели його для керівництва ОБСЄ. Це була 7-місячна програма, яка трохи відрізнялась тим, що проводилась для групи людей. Я проводила семінари та привозила цікавих спікерів; крім того, у кожного члена групи був свій індивідуальний план розвитку. Певні елементи програми ми використали для тренінгів департаментів миротворчих операцій та політичних відносин ООН. Очевидно, що на таку програму є попит, оскільки керівники бачать, що вона працює. Мушу зазначити, що я не берусь за роботу, якщо не бачу, що мій «клієнт» готовий до цілковитої віддачі. А щодо Тетяни, то Аґата запевнила мене, щоб я не хвилювалась за це. Віддача, взаємна довіра та взаємоповага – основа будь-яких робочих відносин. На мою думку, Тетяна цілковито віддає себе привнесенню покращень, які вона хоче бачити, а також тих покращень, які від неї як від заступниці міністра вимагає міжнародна спільнота.
Тетяно, які елементи програми вам видались найкориснішими та чому?
Тетяна: Сподобалось буквально все! Але найважливіше, чого мене навчила Леслі, – не боятись відкривати та демонструвати свої вразливості. Іноді мене переповнюють сумніви, оскільки суспільство дивиться на мене як на лідера, від якого щось очікується. Але у мене таки є певні сумніви, якими я й поділилась із Леслі. Я розповіла про свої сумніви, бачення, страхи. Від Леслі я отримала знання, практичні та емоційні. Я вірю, що сьогодні ми живемо в епоху не керівників, а в епоху лідерів. Сьогоднішні лідери повинні створювати лідерів майбутнього. Для мене важливо демонструвати своїм підлеглим, що вони також повинні ставати лідерами. Я сприймаю як обов’язок викорінення стереотипів в нашій системі, як і те, щоб зробити МВС сервісоорієнтованим та людиноцентричним.
Леслі, а який, на вашу думку, повинен бути результат менторської програми за ідеального сценарію?
Леслі: Весь тренінг – це розмірковування над якимись власними історіями. Боротись за ґендерну рівність важко. Ви, як Давид проти Голіафа, протистоїте структурам, системам, нормам, а бути ґендерно відповідальним лідером до певної міри самотньо. Багато керівників, з якими я працюю, переживають, що про них думає суспільство, що вони можуть сказати щось неправильне і тим самим викличуть до себе критику та осуд. Тож починати варто з відновлення внутрішньої сили. Ідеальним результатом програми є відповідь на такі три питання: 1) чи має керівник потрібні йому знання? 2) чи володіють вони управлінськими навичками та чи можуть вони впливати на системи та структури у своїй організації? 3) як бути сильним та натхненним лідером? Тетяна є природженим лідером, тож нам залишається зрозуміти, як трансформувати структури та системи, зокрема: як зробити МВС місцем, де чоловіків та жінок наділено рівними правами; як створити систему, в якій була би нульова терпимість щодо сексизму.
Тетяно, чи відкрили ви для себе щось таке в рамках менторської програми, що ви зможете використовувати у щоденній діяльності?
Тетяна: По-перше, я запровадила для своїх підлеглих нові правила. Іноді ми організовуємо для своїх працівників заходи або конференції щодо ґендерної рівності. Але ми повинні розуміти, що це – багаторівневий та багатоетапний процес. Ми сформували стратегічне бачення, і вже є багато тих, хто перейнявся цим баченням щодо ґендерної рівності, оскільки вони знають, що ґендерна рівність дасть їм в житті. Раніше у нас була місія, а тепер у нас з’явилось стратегічне бачення, щоби, ґрунтуючись на ґендерній рівності, разом створити безпечне середовище. Кожна система – це спільнота людей, і наше керівництво готове інтегрувати принципи ґендерної рівності, оскільки знають, що це приносить користь суспільству. Я також вважаю, що повинні з’являтись нові обличчя та нові думки, щоб таким чином не лише захистити свої здобутки, але й розробляти нові концепції та генерувати ідеї для сталого розвитку нашої системи.
Після того, як організація запровадить ґендерно відповідальні заходи для керівництва, що вони повинні робити, щоб підтримувати здобутки в довгостроковій перспективі?
Леслі: Щоби в організації відбулись бажані трансформації, потрібно більше, ніж лідерів. Потрібно, щоби кожен працівник брав участь в поширенні та впровадженні ґендерних питань. Тож потрібно, щоб персонал був ініціативним. А щоби проявляти ініціативу, вони повинні володіти певними знаннями. Потрібно вилучити ґендерну нерівність з процедур, систем та політик. І пам’ятайте, що керівництво змінюється, а зміни повинні впроваджуватись постійно. З цією проблемою боряться вже століттями, тож швидкого рішення немає. Але цю проблему повинні вирішувати сучасні та справедливі країни. Ми повинні бути ініціативними, як Тетяна та її команда, і як КМЄС.
Тетяно, пройшовши 6 сесій менторської програми, яку пораду ви б дали своїм підлеглим, щоби стати більш ґендерно відповідльними?
Тетяна: Порадила би їм ставати лідерами. Бо лідер – це той, хто не боїться відповідальності, чиї думки є абсолютно вільними і здатні зруйнувати будь-які стереотипи. Це дозволить вам і вашим громадам розвиватись так, як цього хочете ви та чого очікує суспільство.
