Поліція та громадянське суспільство: дві точки зору на модель взаємодії поліції з громадою
Лютий 05, 2021
Активне громадянське суспільство відіграє в Україні важливу роль у просуванні як реформи сектору цивільної безпеки, так і реформ загалом. Ось чому Консультативна місія ЄС в Україні (КМЄС) вирішила розпочати серію інтерв’ю #АгентиЗмін, в рамках яких ми зустрічаємось із чоловіками та жінками, що надихають інших своїм прагненням змінити правила гри в країні, реалізуючи комплексні проекти та будучи активними в своїх громадах. Нижче голова ЛГБТ організації «Insight» Олена Шевченко обмінюється думками з радником КМЄС з питань правоохоронної діяльності Бренданом Харкнесом про те, як сектор цивільної безпеки може охопити усі меншини.
Мене звати Брендан Харкнес. Я працюю радником з питань правоохоронної діяльності КМЄС. Сьогодні ми поговоримо про громадську безпеку – модель забезпечення безпеки громади, до якої залучено багато сторін, яка є одним з головних пріоритетів КМЄС. Ми розмовляємо з Оленою Шевченко – головою ГО «Insight», що надає підтримку представникам ЛГБТ спільноти. Як агенти змін, ми поговоримо про те, як громадянське суспільство та поліція можуть охопити більше меншин та пропагувати більш інклюзивний підхід в секторі цивільної безпеки через модель громадської безпеки.
Як би ви пояснили, з чого складається модель громадської безпеки?
Брендан Харкнес: Сама назва є досить промовистою, адже йдеться про безпеку громади. Для цього потрібна залученість різних осіб та компонентів суспільства. Це – чудова модель, що дозволяє кожній громаді приймати рішення щодо власної безпеки та почуватись захищеними. В основі цього підходу – модель взаємодії поліції з громадою, комунікації та взаємоповага одне до одного.
Олена Шевченко: «Громадська безпека» для мене звучить як «безпека для всіх». Тобто безпека для всіх громадян, незалежно від того до якого з інститутів ми належимо – громадянського суспільства або ж ми є поліцейськими чи військовими. Це – про те, щоб збиратися за одним столом і обговорювати, що ми можемо зробити для того, щоб нам було безпечно жити, аби у нашому суспільстві були єдині цінності. І безпека – одна з головних. Тому я думаю, що це, перш за все, про діалог. Діалог між різними спільнотами.
Яка роль КМЄС у пропагуванні Громадської безпеки?
О.Ш.: Це, по перше – дорадча роль. Це – експерти та експертки, які приїжджають з різних країн, де вже є свої традиції з безпеки для спільноти. І вони розказують, як їм вдалося влаштувати це на місцях. Це також консультативна підтримка, коли ми разом можемо радитися і говорити про свої проблеми. Ми можемо обговорювати, як разом поліпшити якість надання послуг, які призведуть у майбутньому до реформування органів безпеки і до того, що всі ми будемо жити безпечно у одній спільноті.
Які, на вашу думку, головні перешкоди інклюзивності та різноманітності у безпековому секторі?
О.Ш.: Коли ми говоримо про ті виклики, з якими стикається ЛГБТ-спільнота в Україні, треба розуміти, що безпека – це не просто слово, вона складається з дуже багатьох інструментів, які нам потрібні для того, щоб усі у нашому суспільстві могли жити мирно і без насильства.
По-перше, звичайно, це про видимість. Тому що правоохоронні органи просто не хочуть помічати, що ЛГБТ-спільнота вразлива в Україні. Вона є суб’єктом насильства та дискримінації. Це призводить до того, що у нас немає даних, моніторингу, на якому ми могли би засновувати наші дії. Це також про видимість – говорити, говорити про інклюзію. І не лише говорити, а вчиняти якісь дії. Навіть серед поліції, державних органів, в армії, є ЛГБТ-люди. Серед військових є ЛГБТ-люди, ми всі вже це бачили, але досі заплющуємо на це очі. Тому інклюзивність – це не лише слово, це про практику, про те, як зробити цей світ кращим для всіх. І як зробити безпеку доступною для всіх, незалежно від того, яка у тебе орієнтація та гендерна ідентичність.
Б.Х.: Безпековий сектор охоплює багато різноманітних аспектів. Щоби ми, поліція, могли повноцінно представляти громади, які нас наймають і яким ми служимо, ми також повинні бути інклюзивними. А це означає кілька речей: демонструвати інклюзивність самим громадам, прислухатись до порад та використовувати їх. Але ми повинні робити так само і в поліції.
Для того, щоб наші громади були ефективно представлені назовні, вони повинні бути відповідним чином представлені всередині. А це – один з найсерйозніших викликів для здійснення правоохоронної діяльності у будь-якій ЛГБТ-спільноті.
Як забезпечити, щоб кожен (у тому числі представники ЛГБТ-спільноти) почував себе у безпеці?
О.Ш.: Чомусь, коли ми говоримо про те, як має працювати поліція, коли ми говоримо саме про ЛГБТ-спільноти, перше що я чую – що у нас різні погляди, вірування, моральні цінності. Що ЛГБТ нібито проти якихось моральних устоїв. Я хочу нагадати, що перше, про що ми маємо думати, коли говоримо про роботу поліції, це – професіоналізм. Це – виконувати свою роботу добре. І це перше, що хоче спадати мені на думку, коли я говорю про професійність поліції. Це про те, що ти маєш захищати людей незалежно від того, до якої групи вони належать: чи то ЛГБТ, чи то представник ромської національності.
У тебе можуть бути будь-які погляди, але це не має впливати на те, як ти поводишся на роботі. І це стосується не лише поліції. У нас у всіх є особисте життя, якісь погляди і принципи. Але ми маємо бачити, у першу чергу, людину з її життям та принципами. Будь-яку людину, незважаючи на те, як ви до цієї людини ставитеся. Думаю, що професіоналізм – це головне, що має передувати усьому іншому.
«Професіоналізм – це про те, що ти маєш захищати людей незалежно від того, до якої групи вони належать: чи то ЛГБТ, чи то представник ромської національності.» (Олена Шевченко, «Insight»)
Б.Х.: Одними з ключових принципів здійснення правоохоронної діяльності є професіоналізм та доброчесність. Як співробітники поліції, реагуючи на виклики або будь-яким чином взаємодіючи з нашими громадами, ми повинні завжди бути, в першу чергу, професіоналами. Суспільство формується абсолютно різними людьми, які по-різному дивляться на світ. Щоб ефективно служити своїм громадам, ми повинні дбати про свій професіоналізм. Ми можемо не погоджуватись з чимось, але реальність така, що кожен має право на рівне ставлення. Отже, наше завдання – залишатись професіоналами та професійно ставитись до будь-якої суспільної групи.
Професійність тісно переплетена з доброчесністю. Що ви робите, якщо знаєте, що вас ніхто не бачить? Якщо ви опиняєтесь в ситуації, де вас ніхто не бачить, але ви реально повинні надати допомогу, то враження, яке ви справите на ту особу, залишиться з нею назавжди. Це ті дрібниці, які можуть допомогти нам виглядати належним чином в очах громади.
Чи можете навести приклади гарної співпраці з правоохоронними відомствами?
О.Ш.: Звичайно, що у нас є хороші приклади нашої співпраці з поліцією. Це відбулося протягом кількох років наших постійних контактів і намагання побудувати співпрацю. Це, по-перше, тренінги, які ми проводили і до участі у яких запрошували представників Нацполіції, патрульної поліції та відділу з превентивної роботи. І це, звичайно, охорона під час масових заходів. Я можу сказати, що стало набагато краще після реформи патрульної служби. Ми бачимо, що поліція вміє працювати і вміє захищати під час масових заходів. Але на цьому не варто зупинятися. Ми маємо працювати далі і налагоджувати нашу співпрацю та комунікацію.
Яким був би ваш заклик до українців, які прагнуть змін?
Б.Х.: Україна – чудова країна з прекрасною історією, в якій живуть чудові люди. Тим, хто хотів би доєднатись до цього важливого руху, я би порадив бути сміливими та відважними. Що більше людей об’єднаються заради цієї мети, то краще. Опирайтесь на тих, хто додає вам упевненості, на друзів, і йдіть до своєї мети, бо це важливо. Щоби всі почувались однаково рівними ще потрібно зробити багато роботи.
О.Ш.: Говорячи про те, яку пораду я можу дати соціальним групам, людям, які страждають від насильства та дискримінації. Я би сказала давайте співпрацювати, давайте будемо вірити у те, що Україна переможе. В те, що пройдуть реформи. Давайте разом вірити в Україну і разом її будувати. Саме ваша участь, те, що саме ви будете за столом переговорів – буде формувати наше майбутнє. Ми маємо виборювати наше право сидіти за столом переговорів і брати участь, бути частиною цієї великої і різноманітної громади. Без нашої участі не мають вирішуватися справи, які стосуються вас безпосередньо. Тому мій меседж – це бути за столом, бути там, де приймаються рішення. І бути там, де це можна проконтролювати. Тому що без контролю держава не може зробити наше життя кращим. Ми самі відповідальні за наше майбутнє, і ми маємо спільно будувати наш дім.
*Позиції, висловлені в інтерв’ю, є позицією особи, що дає інтерв’ю, та може не співпадати з позицією КМЄС.
