Злочини на ґрунті ненависті: головний біль українських та шведських правоохоронців
Вересень 17, 2019
Хелена Люндґрен – старший радник з питань прокуратури у львівському представництві КМЄС. Минулого тижня вона очолювала тренінг щодо злочинів на ґрунті ненависті для українських поліцейських та прокурорів. Нижче Хелена розмірковує над ознаками таких злочинів та яким чином з ними справляються правоохоронці Швеції.
Що таке злочин на ґрунті ненависті та хто потерпає від них?
Злочини на ґрунті ненависті – це спричинені упередженим ставленням злочини, при яких нападник атакує жертву через її (жертви) приналежність до певної соціальної групи або раси. У більшості випадках відсутній будь-який попередній зв’язок між нападником та потерпілим, а жертву випадково атакують лише через її ймовірну приналежність до конкретної групи меншин за такими ознаками: статева і етнічна приналежність, неповносправність, мова, національність, зовнішність, релігія, ґендерна ідентичність чи сексуальна орієнтація. Найпоширенішими формами атак є: фізичний напад, пошкодження майна, булінг, домагання, словесні образи, образливі графіті або листи. В Україні найчастіше жертвами таких злочинів є роми, мусульмани, євреї, свідки Єгови та представники ЛГБТ-спільноти.
Де злочини на ґрунті ненависті є поширенішими: в Україні чи закордоном?
Насправді, таке порівняння складно робити через те, що велика частка таких злочинів не фігурує в жодних звітах. В Україні проживає багато груп меншин, а через низький рівень довіри до правоохоронної системи приховування злочинів є дуже ймовірним. Окрім того, у своїй роботі ми помітили, що рівень обізнаності правоохоронців щодо згаданої проблеми є надзвичайно низьким і часто злочини на ґрунті ненависті не класифікуються та не розслідуються як такі.
Я чув, що злочини на ґрунті ненависті є поширеними в Швеції. Можете навести декілька прикладів?
Злочини на ґрунті ненависті трапляються в будь-якому багатокультурному суспільстві, у тому числі в Швеції. Там найпоширенішою причиною є расизм, а зловмисники часто є членами праворадикальних та нацистських груп. В принципі, Швеція вважається дуже толерантною країною, але є проблема приховування таких злочинів. Якщо порівняти дві країни, то в Швеції, згідно з офіційною статистикою, трапляється 5000-7000 злочинів на ґрунті ненависті на рік, в той час як в Україні їхня кількість зросла з 33 в 2014 році до 163 в 2017. Це при тому, що населення Швеції 10 мільйонів, а України – 40.
Якщо масова імміграція є причиною злочинів на ґрунті ненависті (зокрема, у Швеції), то чи не було би найкраще просто припинити імміграцію?
Ще до початку масової імміграції до Швеції в 2015 році кількість злочинів на ґрунті ненависті була практично на тому ж рівні, що й сьогодні. Мені здається, варто ширше подивитись на причини таких злочинів. У Швеції є багато тих, хто навсібіч кричить про припинення імміграції, плюс у нас великі проблеми з інтеграцією. Але в прийнятті рішень щодо імміграції ми не можемо просто так взяти і відійти від базових прав людини та принципів надання притулку. Хтось скаже, що, з одного боку, навіть одного злочину на ґрунті ненависті забагато. З іншого боку, у нас багато інших проблем, окрім імміграції. Остання, до слова, не є головною причиною злочинів на ґрунті ненависті; проте вона, безумовно, серед чинників, через які, за неналежної інтегрованості, кількість таких злочинів, ймовірно, зростатиме.
Чи є в Швеції потужні закони щодо запобігання злочинам на ґрунті ненависті та чи працюють вони?
У Швеції злочин на ґрунті ненависті – це будь-який злочин, мотивом якого є завдати шкоди особі через її приналежність до однієї з захищених груп населення. У кримінальному кодексі є окремі статті щодо мови ненависті по відношенню до етнічних груп, а також щодо незаконної дискримінації. Законодавство є потужним лише у тому випадку, якщо правоохоронці здатні визначити відповідні мотиви злочинів. Саме на це в Швеції спрямовуються значні зусилля вже протягом кількох років. Рівень обізнаності серед правоохоронців та громадянського суспільства є досить високим, і деякі потужні громадські організації займаються цими питаннями. Також у Швеції досить добре розвинена система підтримки потерпілих, що є важливим фактором, оскільки представникам меншин, що потерпіли від такого роду злочинів, потрібно більше підтримки. З метою забезпечення належного виявлення та розслідування злочинів на ґрунті ненависті, органи прокуратури Швеції влаштовані таким чином, що там є прокурори, спеціально призначені займатися саме такими справами. Щодо поліції, то в анкеті реєстрації злочину, поставивши відповідну «галочку», співробітник поліції вже на початку слідства позначає, що правопорушення могло бути вчинене на ґрунті ненависті.
З того, що ви вже бачили в Україні, наскільки суттєвою є проблема злочинів на ґрунті ненависті?
Мені здається, проблема справді існує. Рівень обізнаності є низьким, а законодавство і існуючі процедури не забезпечують відповідного поводження з такими злочинами. Є багато пов’язаних з цим ризиків. Наприклад, якщо хтось вважає, що поліція не достатньо ефективно розглядає ці справи, можуть мати місце акції помсти, що, в свою чергу, може привести до породження ще більшого насильства. Окрім того, суспільство, що не гарантує усім громадянам дотримання базових прав людини та рівного доступу до правосуддя, ніколи не досягне високих демократичних стандартів; тож розмежування не лише не зникає як явище, а поглиблюється.
Чи можуть прості громадяни щось зробити, щоби запобігати злочинам на ґрунті ненависті?
Звичайно, є багато способів, як долучатись до цих процесів на різних рівнях. Як звичайний громадянин, ви можете банально не мовчати, коли бачите, що хтось потерпає від образливих жартів чи приниження. Ви можете реагувати на расистські чи нацистські символи, а саме вилучати та знищувати відповідні наклейки та графіті. Також ви можете висловлювати свою підтримку меншинам, беручи участь у маршах рівності, наприклад. Серед інших способів допомогти представникам меншин посилити своє становище в суспільстві, є, зокрема, такі: спілкування із сусідами, розмови в громадському транспорті. Батьки можуть розповідати своїм дітям про толерантність, оскільки діти швидше переймають від батьків те, що вони (батьки) роблять, а не розповідають. Аналогічно це стосується і керівництва державних установ, яке повинне показувати правильний приклад.
Що можуть зробити представники української влади, у тому числі поліція та органи прокуратури, щоби вирішити проблему злочинів на ґрунті ненависті?
Пріоритетом номер один, як на мене, має стати підвищення рівня поінформованості. Розроблення відповідного плану заходів було би вагомим кроком уперед, а залучення громадського сектору, як і підвищення рівня толерантності, просування принципів демократії та підвищення рівня довіри до правоохоронної системи можуть бути суттєвим фактором до подолання цієї проблеми.
Чому місія вирішила працювати в цьому напрямку та що планує робити для вирішення цієї проблеми?
Як зазначило Агентство ЄС з фундаментальних прав, злочини на ґрунті ненависті б’ють безпосередньо по демократії та фундаментальних правах рівності та недискримінаційного ставлення. У місії розроблено спеціальний план, покликаний допомогти сектору цивільної безпеки України краще зрозуміти масштаби проблеми, вдосконалити існуюче законодавство, покращити практики реєстрації, розслідування та судового розгляду справ, а також краще інформувати потерпілих про їхні права. Саме зараз в місії триває розробка відповідного проекту.
