Громадяни повинні контролювати владу, бо навіть ангел може стати чортом
Липень 02, 2020
З 2007 року Олександра Матвійчук очолює «Центр громадянських свобод» – правозахисну громадську організацію, одним з напрямків діяльності якої є волонтерський рух ОЗОН, що здійснює моніторинг діяльності поліції, судів та органів самоврядування. По всій Україні волонтери організації відвідують мирні зібрання та суди, а їх легко ідентифікувати за жовтими жилетами. Їхні завдання? Спостерігати за тим, як поліція виконує свій обов’язок захищати протестувальників, а суд дотримується стандартів, без яких неможливо правосуддя.
Працюючи колись в приватному секторі, Олександра Матвійчук вирішила зосередитись на громадянському. «Остаточно рішення було прийняте у часи президенства Януковича. За критику політики уряду у банківській сфері президент Асоціації українських банків отримав мільйонний штраф від податкової поліції. Раптово я усвідомила, що в такій країні немає майбутнього для бізнесу, і мені треба зосередитися на захисті прав людини». Через кілька років пані Матвійчук отримала дві нагороди: у 2016 році – «Захисник демократії» від місій ОБСЄ; у 2017 – «Відважна жінка» від Посла США в Україні. Сьогодні ця молода правозахисниця є однією з найактивніших агенток змін в період демократичних трансформацій, через які проходить Україна. Для серії портретів #АгентиЗмін КМЄС Олександра ділиться думками про те, наскільки для неї важливо продовжувати залучати звичайних людей до зміни системи.
Розкажіть, будь ласка, коротку історію групи «ОЗОН». Як все розпочиналось?
Наша ініціатива запрацювала в січні 2013 року, тобто задовго до початку Євромайдану. На цей проект «Центр громадянських свобод» (ЦГС) надихнула робота наших колег із ОГОН, що працюють з 2012 року у Росії. Нашим ключовим завданням було розвинути в українців звичку здійснювати громадський нагляд за владою. Через радянське минуле, українці, особливо старші покоління, пасивно налаштовані. Часто сприймають владу як щось святе. Але демократія без участі звичайних громадян – неможлива. Відколи Україна відновила незалежність та почала будувати демократичні інститути, важливо продовжувати змінювати це ставлення до влади в суспільстві. Робота наших представників оплачується з наших податків, тож, фактично, народ наймає владу, щоби служити та захищати.
Свою діяльність група ОЗОН розпочала з громадського контролю за діями поліції. Згодом ми почали моніторити суди та органи місцевого самоврядування. Наші волонтерські групи, до яких входять звичайні громадяни, відвідують мирні зібрання та судові засідання, що проходять в Києві, Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі та інших містах. Вони допомагають нам здійснювати моніторинг роботи поліції при забезпеченні громадського порядку. Громадський контроль за діями влади – важлива функція у будь-якій демократії і повинна стати настільки ж звичною, як, наприклад, чищення зубів вранці. У майбутньому ми плануємо поширити нашу роботу на усі відносини між громадянами та владою.
Опишіть, як ви працюєте з правоохоронцями над цією проблемою.
У нас є позитивний досвід організації в регіонах семінарів на тему свободи мирних зібрань з місцевою поліцією. У рамках іншого нашого проекту Київської школи демократії та прав людини, ми проводимо тренінги з прав людини, організовуємо покази фільмів з обговореннями між поліцією та громадськими активістами. Звичайно, у них бувають різні точки зору на мирні зібрання. Часто ми відіграємо роль посередника. Наша мета – зміцнити зв’язок між правоохоронною системою та громадянським суспільством та сприяти діалогу між ними.
“В Україні серйозні проблеми із безкарністю” (Олександра Матвійчук)
У жовтні минулого року в Харкові пройшов Марш рівності. Наші спостерігачі зняли відео моменту, як поліцейський б’є лежачого учасника контрзібрання. Ми склали звіт, відправили його в поліцію Харкова. Ми попросили їх ідентифікувати того співробітника, розібратися в ситуації та притягнути до відповідальності. На жаль, нам відповіли, що ідентифікувати винуватця неможливо, попри те, що його обличчя чітко видно на відео. Тож ми відправили той звіт до Державного бюро розслідувань (ДБР), яке завело кримінальну справу. Лише в травні цього року ми отримали відповідь, що співробітника поліції ідентифіковано і розпочато кримінальне провадження.
В Україні серйозні проблеми із безкарністю. Ця проблема не визнається як така системою. У цьому конкретному випадку знадобилось більш, ніж 6 місяців, щоби виявити порушника та відкрити провадження. Це пояснює, чому звичайні громадяни навіть не намагаються захиститись, якщо з ними щось трапляється.
Як звичайні громадяни можуть допомогти вам у моніторингу дотримання прав людини?
Ми досить відкриті для людей, які хочуть контролювати владу. Для цього ми постійно проводимо навчання, щоб будь-хто, і то незалежно від віку чи роду занять, міг/могла побачити очевидні порушення. Також працюємо з тими, хто підтримує нас, у онлайн групах в соцмережах. Вони діляться важливою інформацією. Наприклад, саме завдяки зусиллям волонтерів ми здійснювали моніторинг діяльності поліції під час карантину, пов’язаного з COVID-19. До роботи ОЗОНу можна приєднуватися і разово, наприклад, когось цікавить моніторинг конкретних мирних зібрань, зокрема одночасних мирних зібрань та контрзібрань на День перемоги.
Насамкінець, є члени ОЗОНу, яких легко ідентифікувати за жовтими жилетами та виданими нами посвідченнями. Це той рівень практики, коли ми вважаємо, що люди можуть самостійно здійснювати моніторинг діяльності поліції. У своїй більшості вони не є фаховими юристами чи експертами інших спеціалізованих галузей. Щоби залишатись максимально відкритими для всіх, ми використовуємо просту методику. Важливо дотримуватися нейтральності та діяти неупереджено: наші представники на місцях за жодних обставин не можуть приймати сторону ні демонстрантів, ні влади. Їхнє єдине завдання – бути дзеркалом, спостерігати за дотриманням прав людини та подати об’єктивну картину того, що відбувається. Такий моніторинг дозволяє виявити системні порушення, які ми викладаємо у звітах та комунікуємо із владою. Далеко не всі, але частина наших рекомендацій виконується. Іноді може бути важко не втручатись, але наші монітори навчені продовжувати вести спостереження, не беручи участь у тому, що відбувається в рамках протесту. В іншому разі, вони би перетворювались на учасників акцій.
Якою є ситуація зі свободою мирних зібрань на даний момент в Україні
Після Революції Гідності ситуація в Україні покращується. Але системні проблеми залишаються. По-перше, дотепер зберігається дискримінаційний підхід до мирних зібрань, особливо під час Маршів рівності в регіонах. У Києві, де в маршах беруть участь представники іноземних посольств, поліція справді захищає учасників. Але в інших містах ЛГБТ-зібрання стикаються з різного роду загрозами, і поліція не виконує свою функцію захисту населення (що часто загострюється тим фактом, що багато співробітників поліції самі не розуміють важливості дотримання прав кожної людини, незалежно від її орієнтації, політичних поглядів чи іншої ознаки). У демократичній країні з таким станом речей не можна миритись. З іншого боку, ми досі спостерігаємо надмірне застосування сили з боку поліції під час деяких протестів. Це можна пояснити також тим, що такі поліцейські можуть не мати належної підготовки та кваліфікації. Часто вони не здатні навіть виокремити агресивних протестувальників від мирних, щоб інші учасники могли реалізувати своє право на протест.
Які основні перепони до викорінення насильницьких протестів?
Ситуація в Україні – не до порівняння з тим, що відбувається у Франції чи Сполучених Штатах, де окремі люди під час протестів грабують магазини чи спалюють адміністративні будівлі. Проте ми спостерігаємо зростання рівня толерантності щодо насильства в Україні. Насамперед, це пов’язано з негативними наслідками війни. У суспільстві, що переживає війну, у людей підвищується больовий поріг. Важливо пам’ятати, що держава має обов’язок захищати лише мирні зібрання. Протести, що переростають в насильницькі, не підпадають під такий захист.
“У суспільстві, що переживає війну, у людей підвищується больовий поріг” (Олександра Матвійчук)
Коли люди бачать, що поліція застосовує надмірну силу, вони стають радикальнішими. Саме тому, обов’язок поліції – не провокувати демонстрантів, не допускати ескалації насильства. Поліції треба вміти комунікувати із організаторами, розуміти психологію дій натовпу, вдало застосовувати м’яку силу.
Що може зробити ваша організація, щоби впливати на стан речей на найвищому рівні?
Завдяки нашим волонтерам під час мирних зібрань та судових слухань, наші експерти ЦГС отримують детальну інформацію про системні проблеми в Україні. Маючи ці дані, ми можемо складати консолідовані звіти та рекомендації, детально описуючи, що потрібно для покращення ситуації. Але написання самих лише звітів є часто недостатнім, тому ми проводимо зустрічі з владою і намагаємось переконати їх дослухатись до наших порад. Ми зустрічались і з Міністром внутрішніх справ (МВС), Генпрокурором, Головою Ради суддів, а також представниками інших структур, та розказували про проблеми та наше бачення їх вирішення.
Нам вдалося досягати окремих стратегічних змін. Наприклад, у 2014-15 році ми як громадські спостерігачі брали участь у слуханнях щодо справ Євромайдану. Було багато бажаючих взяти участь у цих слуханнях, але місця в залі було мало. Однією з наших рекомендацій було запровадити відео-трансляції судових засідань. Нашу рекомендацію було погоджено та швидко реалізовано Радою Суддів. Ми в ЦГС віримо, що участь людей в контролі над владою є ключем до побудови демократичних інституцій. Тому викликає стурбованість той факт, що реформа поліції вже кілька років як зупинена. Прямим наслідком цього є те, що можна спостерігати все більше порушень прав людини.
Що б ви сказали тим, хто хоче підтримати вашу ініціативу?
Я би нагадала, що, аби вирішити ці системні проблеми, ми повинні самі за них взятися. Тому важливим є громадський контроль за владою. Ми живемо в Україні, а не Бельгії чи Швейцарії, де громадяни можуть майже повністю покладатись на існуючі демократичні інституції. Навіть якщо ми оберемо ангела на виборах, він/вона може перетворитись на чорта, якщо обрана людина не розумітиме, що всі її дії під прискіпливою увагою громадськості.
“Я не підтримую ідею боротися із несправедливістю неправовими методами” (Олександра Матвійчук)
Важливо правильно визначати свої завдання. Ми боремося не проти поліції чи судів, а за те, щоб вони виконували свої функції та служили людям. Я не підтримую ідею боротися із несправедливістю неправовими методами. Як показує історія, вона приводить до нової несправедливості, подекуди ще страшнішої. Хтось каже, що поліцію слід ліквідувати. Можливо це гасло ефектно звучить на мітингах, але на мою думку, це вкрай безвідповідальна пропозиція. Я бачила що буває на мирних зібраннях, коли поліція фактично «не існує», на прикладі подій в Криму та на Донбасі ранньої весни 2014 року. Треба підвищувати планку своїх амбіцій та вимагати реформи поліції як сервісної служби, що служить громадянам, захищаючи громадський порядок та права людини. В інтересах усіх – разом боротися за демократичні інституції, що служитимуть громадянам.
Щоб дізнатися більше про проект «ОЗОН» чи стати волонтером – переходьте за посиланням http://ozon.monitoring.tilda.ws/
*Позиції, висловлені в інтерв’ю, є позицією особи, що дає інтерв’ю, та може не співпадати з позицією КМЄС.
