Пенітенціарна реформа: інтерв’ю з фахівцем з правової реформи КМЄС Вадимом Човганом
Серпень 19, 2016
В Україні наразі триває процес запровадження законодавства, покликаного реформувати пенітенціарну службу. Консультативна місія Європейського Союзу забезпечує різносторонню підтримку пенітенціарної реформи в Україні.
Вчора, до слова, радники КМЄС Ула Кварнстром (радник з прав людини та меншин), Олександра Палагнюк (фахівець з прав людини та гендерних питань) та Вадим Човган (фахівець з правової реформи) відвідали Білоцерківськe училищe професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, де перед 23 заступниками начальників в’язниць розповідали про необхідність дотримання стандартів захисту прав людини в українських в’язницях.
Вадим Човган розповідає про стан пенітенціарної системи в Україні, вже проведені реформи, а також реформи, які ще слід провести.
Як би ви описали стан в’язниць в Україні?
У більшій мірі, умови утримання в українських в’язницях значно поступаються в’язницям в інших європейських державах. Більшість будівель збудовано ще в 19 столітті або в радянські часи. Хоча насправді застарілими є не лише будівлі, але й підходи. У радянські часи переважала думка, що єдиним шляхом до виправлення в’язнів була примусова праця, «у колектив та через колектив». Як наслідок, більшість в’язниць – баракового типу, коли 50-100 осіб проживають в одній камері. Можете собі уявити, наскільки примарними є перспективи виправлення засуджених в таких умовах.
Є й винятки, де умови утримання в’язнів – чудові, але там свої проблеми. Наприклад, що стосується ставлення, з яким стикаються в’язні з боку персоналу.
На жаль, для того, щоб привести систему до роботи за принципом дво-, тримісних камер, як у Західній Європі, потрібні значні кошти.
Фахівець з правової реформи КМЄС Вадим Човган
Є в’язниці з хорошими умовами утримання, але проблематичні. Що ви маєте на увазі?
В’язниці з гарними умовами, як правило, функціонують на умовах самозабезпечення. А це буквально означає, що в’язнів розглядають як дешеву робочу силу. Під «дешевою» маю на увазі практично безкоштовну робочу силу, оскільки в’язні можуть отримувати близько 10 грн. на місяць, при мінімальній зарплаті в 1450 грн. в Україні.
У Європейських в’язничних правилах, розроблених Радою Європи, що є «золотим стандартом» рекомендацій для в’язниць, вказано, що робота в’язнів не має використовуватись задля пріоритету отримання прибутку, а швидше для реінтеграції в’язнів та їх підготовки до ринку праці після звільнення. Теперішня ситуація з використанням в’язнів як робочої сили – це спадок радянської системи, в якій в’язнів використовували для виконання примусових робіт.
Велику роль відіграє хронічне недофінансування українських в’язниць. Якщо в скандинавських країнах на одного в’язня припадає приблизно 300 євро в день, в Україні ми говоримо про близько 50 євро на місяць.
Що б ви сказали тим, хто переконаний у тому, що побороти злочинність можна маючи у в’язницях суворі умови утримання ?
Сказав би, що вони помиляються. Суворими умовами утримання злочинність не побореш. До слова, в Україні, незважаючи на її доволі суворі умови тримання у в’язницях, дуже висока частка рецидиву злочинів: 80-90% в’язнів повторно скоюють злочин, вийшовши з в’язниці. Натомість, задля боротьби зі злочинністю потрібно розробити ефективні стратегії реабілітації (виправлення) в’язнів. Уявіть, що ви потрапляєте у в’язницю і живете під одним дахом з 70 іншими в’язнями. Ви потрапляєте в тюремну субкультуру, вибратися з якої надзвичайно складно.
Звичайно, щоб боротися зі злочинністю, потрібно інвестувати в поліцію та суди. Але й інвестиції у пенітенціарну систему є не менш важливими. Проте до цього аспекту прикуто недостатньо уваги. В’язниці, як правило, заповнені особами працездатного віку (більшість в’язнів є молодими чоловіками), енергію яких краще б спрямувати на стабільну роботу і сплату податків, а не утримувати їх в замкненому колі злочинності. Погляньте на це з точки зору власної вигоди: інвестуючи у пенітенціарну систему, яка краще запобігає рецидиву, у вас значно менша ймовірність стати жертвою злочину. Іншими словами, інвестування у в’язниці є інвестуванням у вашу безпеку та економіку вашої країни.
Як би ви оцінили сьогоднішню ситуацію: як таку, що покращується, не змінюється чи погіршується?
Повільно покращення відбуваються, хоча перед нами ще довгий шлях. Ті сфери, де можна обійтись без значного фінансування, як-то зміни пенітенціарного законодавства, покращуються швидше. Важливі кроки було здійснено задля подолання жорстокого поводження у в’язницях. Наприклад, якщо 20, чи навіть 10 років тому, побиття були звичним явищем у в’язницях, сьогодні це відбувається набагато рідше.
У 2014 році було прийнято зміни до кримінально-виконавчого кодексу, що дозволили представникам неурядових організацій, ЗМІ, народним депутатам та їх помічникам безперешкодно відвідувати пенітенціарні установи та конфіденційно спілкуватись із засудженими, фотографувати та знімати відео всередині в’язниць. Кодексом чітко передбачено, що начальство в’язниць не має права перешкоджати збору інформації у в’язницях, що є суттєвим кроком уперед.
Також спостерігається тенденція до присудження покарань, не пов’язаних з ізоляцією. Водночас, кількість в’язнів в Україні є високою за міжнародними стандартами (близько 190 в’язнів на 100 000 населення в Україні проти 90 в середньому в країнах Ради Європи та 30-40 в скандинавських країнах). Хоча кількість в’язнів в Україні останніми роками суттєво зменшилася.
В’язниці створюють ще більш загартованих злочинців, тож пробація, покарання, не пов’язані з позбавленням волі, повинні використовуватись наскільки це можливо. В Україні середнє в’язничне покарання значно довше ніж в країнах ЄС: 3 роки в середньому Україні проти 1 року в країнах ЄС.
Покращується ситуація із забезпеченням в’язнів доступом до Інтернету. До речі, КМЄС надає рекомендації з цього приводу, наприклад, що стосується отримання безоплатної правової допомоги за допомогою Skype-технологій. Багато в’язниць розташовані у віддалених місцях, і юристи та родичі не можуть дістатися до них. Завдяки доступу до Інтернету в’язні можуть отримати кращу юридичну допомогу та підтримувати зв’язок з рідними.
Основною ж перешкодою реформи є фінансування. Система в’язниць потребує значних інвестицій.
Як КМЄС долучається до пенітенціарної реформи?
Місія розробила об’ємну дорожню карту пенітенціарної реформи. Багато з її положень були взяті до уваги та імплементуються Урядом України. Ми також зробили суттєвий внесок у розробку деяких урядових рішень та документів, які окреслюють майбутню пенітенціарну реформу.
КМЄС дуже активно консультувала щодо законодавства із пенітенціарної реформи: ми розробили самі та у співпраці більше десяти законопроектів стосовно пенітенціарної реформи. Важливою рекомендацією, яка зараз в процесі імплементації, було безпосередньо підпорядкувати пенітенціарну систему Міністерству юстиції з тим, щоб її демілітаризувати. Коли співробітники пенітенціарної системи та пробації є людьми у військовій формі створюється зовсім інша атмосфера, шанси на реабілітацію (виправлення) в якій є нижчими.
В рамках процесу демілітаризації ми надавали консультації щодо нормативної бази, яка регламентує статус пенітенціарного в процесі реформи. Перед будь-якими змінами стоять свої виклики, і діючий персонал бажає зберегти отримані привілеї, зокрема право на достроковий вихід на пенсію. Важливо, щоб персонал був мотивованим, тож ми виступили в якості консультантів під час перехідного періоду та в якості спостерігачів в процесі відбору нових «пенітенціарних» працівників Міністерства юстиції.
Крім того, ми були залучені до роботи над об’ємним урядовим законопроектом про пенітенціарну систему, який покликаний регламентувати нову демілітаризовану систему. Відповідні законодавчі зміни невдовзі повинні бути винесені на розгляд парламенту. З-поміж іншого, ми надавали і рекомендації щодо змін національного законодавства з метою імплементації пенітенціарних стандартів Європейського суду та Комітету з запобігання катуванням. Ми також зробили суттєвий внесок у розробку законодавчої бази для створення пенітенціарних суддів.
Насамкінець, ми радимо приділяти більше уваги правам постраждалих від злочинів. Між іншим, ми зараз працюємо над розробкою механізмів підтримки потерпілих державою. В’язні зберігають свої права, але ми не повинні забувати про жертв злочинів, які часто не отримують від держави практично жодної допомоги.
Якими би були ваші рекомендації щодо покращення пенітенціарної системи в Україні?
Я б запропонував наступне:
- Збільшити фінансування в’язниць
- Змінити підхід до винесення вироків так щоб зменшити в’язничні покарання та збільшити застосування покарань, які не передбачають тюремного ув’язнення, розбудувати ефективну систему пробації
- Оптимізувати кількість в’язниць та в’язнів, покращити в’язничні заклади та зменшити кількість осіб, які утримуються в одній камері
- Вдосконалити систему реінтеграції та реабілітації (виправлення) в’язнів, щоб зменшити рецидив
- Підвищити статус та умови роботи пенітенціарного персоналу
