Загоїти невидимі рани: як працювати з травмою серед українських правоохоронців
Лютий 07, 2025
Українські захисники демонструють надзвичайну стійкість і хоробрість у протистоянні російській військовій агресії. Проте ціну цієї хоробрості неможливо осягнути. Ті, кому пощастило повернутися додому фізично неушкодженими, часто страждають від важких психологічних наслідків – посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривоги та почуття провини за те, що вижили. Багатьом довелося бути свідком загибелі товаришів, втратити кінцівки або ж постати перед непосильним тягарем відбудови свого життя з нуля. А ще є ті захисники і захисниці, які пережили жахіття російського полону, де жорстокі катування є буденною реальністю, що порушує всі конвенції війни та міжнародне право.
Психологічні наслідки такого досвіду є руйнівними. Тягар з подолання цієї травми лягає не лише на військових медиків, а й на психологів, першочерговим завданням яких є підтримка тих, хто повертається з війни та полону. Усвідомлюючи нагальність забезпечення цих фахівців необхідними знаннями та навичками, Консультативна місія Європейського Союзу (КМЄС) в Україні організувала інтенсивний дводенний семінар 28-29 січня в Одесі. Учасниками заходу стали 18 психологів з Національної поліції, Національної гвардії та Державної прикордонної служби України.
Структура тренінгу була розроблена з урахуванням реальних викликів, з якими стикаються психологи в правоохоронних органах України. Під керівництвом професорки Ольги Пасько та психотерапевтки, яка спеціалізується на роботі з травмою, Наталії Поцелуєвої, навчання поєднували доказову теорію з практикою, що дало змогу учасникам одразу ж закріпити отримані знання.
Основну увагу приділили обговоренню фізіологічних наслідків гострого стресу, бойової травми та ПТСР. Під час рольових сценаріїв психологи відпрацьовували методи стабілізації для людей, які переживають екстремальний стрес. Також детально розглянули стратегії запобігання самогубствам та шляхи подолання безсоння, які стають все поширенішими проблемами серед правоохоронців.
Одним із найважливіших аспектів семінару була робота з жертвами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), та тими, кого було звільнено з полону. Ці випадки потребують спеціальних психологічних підходів через глибокі та довготривалі наслідки перебування в полоні та пережитих катувань.
Запрошені учасники семінару також тренувалися розпізнавати специфічні поведінкові реакції звільнених полонених, зокрема, синдром відстороненості, надмірну пильність та патерни уникання. Для допомоги постраждалим відновити контроль над своїми емоціями та фізичним самопочуттям були розглянуті практичні терапевтичні методи, такі як консультування з урахуванням травми та заняття з тілесно-орієнтованої терапії. Враховуючи невпинні зусилля України, спрямовані на повернення своїх захисників з російського полону, такі знання мають вкрай важливе значення на національному рівні.
Радниця/тренерка КМЄС з питань взаємодії поліції з громадою Хайді Котамакі пояснює, що під час тренінгу експерти Місії підкреслювали ключову тезу: травма – це не ознака слабкості, а природна реакція на екстремальні умови. «Усвідомлюючи цей момент, – додає вона, – психологи можуть краще допомагати тим, хто цього потребує, а також пріоритезувати власне ментальне благополуччя».
Цей семінар став продовженням попередніх тренінгів, що їх КМЄС проводила у листопаді 2024 року, та доповнив інформаційний семінар для вищого керівництва правоохоронних органів про важливість підтримки психічного здоров’я. У майбутньому КМЄС планує продовжувати подібні тренінги та поглиблювати взаємодію з партнерами з метою інституціоналізації надання невідкладної психологічної допомоги в правоохоронних органах.
Сьогодні, коли Україна бореться за свій суверенітет, психологічна стійкість тих, хто захищає та підтримує державу, є такою ж важливою, як і фізична витривалість. Завдяки подібним заходам КМЄС робить активний внесок у створення ефективнішої та надійнішої системи психологічної допомоги в правоохоронних органах. Володіючи необхідними знаннями та практичними інструментами, спеціалісти з психічного здоров’я тепер краще підготовлені до роботи з травмами та сприяння реабілітації і підтримки тих, хто пережив немислиме.
