Фундація ДЕЮРЕ бореться за етику та доброчесність в судовій системі

Серпень 29, 2020

У листопаді 2016 року Верховна Рада України прийняла зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та створила Громадську раду доброчесності (ГРД), завданням якої стало допомагати Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС) оцінювати професійну етику та доброчесність кандидатів у судді. Будучи членом і одним із засновників ГРД, Михайло Жернаков також є засновником громадської організації «Фундація ДЕЮРЕ», до якої входять експерти та правники, що працюють над зміцненням верховенства права та просуванні реформ в судовій галузі України.

Усі 17 членів ГРД, серед яких: правозахисники, представники наукової спільноти, адвокати та журналісти, – були призначені в раду за їхню репутацію, політичний неупередженість та доброчесність. У 2012-2015 роках п. Жернаков працював суддею Вінницького окружного адміністративного суду. Здобувши цей досвід, він вирішив перейти на іншу сторону – в громадський сектор, щоб спробувати принести зміни в роботу керівних органів у судовій галузі та покласти край системі «покривання одне одного» серед суддів. Як один з #АгентівЗмін, Михайло допоміг провести оцінку доброчесності 300 суддів та кандидатів у судді. Нижче п. Жернаком відповідає на кілька запитань про ДЕЮРЕ та ГРД.

Розкажіть, будь ласка, що означає латинська фраза de jure? Чому ви обрали її для назви своєї організації?

Михайло Жернаков: Почну з того, що De Jure перекладається з латинської «згідно з правом». Окрім того, у нашому випадку ДЕЮРЕ – це ще й акронім, що походить від слів «ДЕмократія», «Юстиція», «РЕформи»: саме таким є наше бачення необхідних в країні змін. Ми глибоко переконані, що демократія неможлива без правосуддя, яке в Україні може бути досягнуте лише через структурні реформи. Без правосуддя Україна не буде сталою європейською демократичною державою, якою намагається стати.

Розкажіть детальніше про Фундацію ДЕЮРЕ.

М.Ж.: Ще до створення Фундації у 2016 році ми кілька років працювали над питаннями судової реформи з експертами з правосуддя з громадського сектору. Але ми помітили, що в Україні не було жодної громадської організації (ГО), яка б специфічно займалась судовою реформою. Були ГО, які частково працювали в цьому напрямку, але не було організації, що б 100% своєї діяльності присвячувала реформі правосуддя в Україні. Ми вже вивчили на той момент, що справжні зміни в Україні творять ефективні команди, тож ми вирішили заснувати Фундацію ДЕЮРЕ.

Тоді нас було троє засновників, усі – різного профілю: один – колишній адвокат, другий експерт – виходець з громадського сектору, і я – колишній суддя. Разом ми мали повне уявлення про правосуддя та судову систему України. Це допомагає нам розвиватись: тепер нас сімнадцятеро, ми зростаємо і нам дуже подобається те, що ми робимо.

Діяльність Фундації ДЕЮРЕ полягає у пропагуванні верховенства права в Україні. Чи можете ви простою мовою пояснити широкій аудиторії, що це за концепція?

М.Ж.: Верховенство права – це система, в якій всі рівні перед законом, де державні установи працюють у спосіб, що забезпечує рівність усіх і захист наших прав, незалежно від того, хто нам опонує в суді чи іншому державному органі. Це – базові принципи: ми, як громадяни, маємо права, і ці наші права повинні бути захищеними, незалежно від нашого статусу чи посади: будь-то звичайні громадяни чи президент країни.

Розкажіть про Громадську раду доброчесності, членом якої ви є.

М.Ж.: Робота ГРД – не лінійна і дуже залежить від того, що відбувається в судовій системі: звільнення і набір суддів, створення нових судів (як-то Верховного Суду чи Вищого Антикорупційного Суду минулого року). Окрім того, досі триває ще один процес – масштабна атестація усіх суддів.

«Ми, як громадяни, маємо права, і ці наші права повинні бути захищеними, незалежно від нашого статусу чи посади» (Михайло Жернаков)

Зазвичай ми починаємо свої розслідування з пошуку усієї доступної інформації в Інтернеті – завдяки антикорупційній реформі, багато реєстрів тепер є відкритими. Ми перевіряємо та аналізуємо минулу поведінку суддів, їхній досвід, майно, а також інші критерії, відповідно до міжнародних стандартів, таких як Бангалорські Принципи, затверджені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006.

Ми можемо швидко виявити, чи інформація відповідає критеріям кваліфікації: чи кандидат належно декларував майно і доходи, вказував походження статків чи навіть порушував права людини. Виявивши, що суддя не відповідає критерія доброчесності та професіоналізму, ГРД публікує відповідні висновки на своєму сайті та надсилає їх до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС).

Як представнику громадського сектору, чому вам важливо брати участь в ГРД?

М.Ж.: Усе розпочалось у 2016 році, з початком так званої «великої судової реформи», прийняттям змін до Конституції в частині правосуддя. Якщо в країнах з розвиненою демократією, як ми знаємо, судді дійсно слідкують за доброчесністю членів суддівського корпусу, ми побачили, що в Україні колеги судді не надто прискіпливо вивчали інших суддів на предмет доброчесності та професійності.

Ми хотіли і поставили собі за мету перевірити, наскільки усі судді відповідають займаним посадам згідно з критеріями доброчесності та професіоналізму. Проте в Україні не можна було доручати таку перевірку самим представникам судової гілки. Оскільки в реальності судді не надто добре оцінювали доброчесність одне одного, можливо, через схожий досвід на момент обрання. Тому ми успішно проадвокували створення Громадської ради доброчесності (ГРД), яка би на 100% складалась із представників громадського сектору і оцінювала би на доброчесність усіх кандидатів на посади суддів.

Ви самі працювали суддею в 2012-2015 роках. Які, на вашу думку, найголовніші якості та навички, якими повинні володіти судді?

М.Ж.: Не думаю, що мої власні вподобання мають значення. Є міжнародні стандарти поведінки суддів. І віднедавна в Конституції України нарешті закріплено вимоги щодо доброчесності та професійності кожного українського судді, за дотриманням яких ГРД або інший уповноважений орган може здійснювати нагляд.

На жаль, судові органи України не здатні самостійно проводити об’єктивну оцінку незалежності, доброчесності та професіоналізму суддів. Досить часто вони покривають одне одного. Саме тому в Україні поки досить складно досягнути бажаного рівня суддівської доброчесності. Ось чому важливо реформувати ці органи, щоби доброчесні професіонали високого рівня могли обирати доброчесних та професійних суддів.

Особисто я переконаний, що доброчесність – головна риса для судді. Якщо є доброчесність, необхідні знання та професійність можна вдосконалити через навчання та в інші способи.

Чи бачите ви покращення в цій сфері з часу заснування ГРД? Над чим ще потрібно попрацювати, на вашу думку?

М.Ж.: На жаль, ГРД не приймає вирішального рішення щодо кар’єри судді. Попри те, що ми виявили багато фактів недоброчесності суддів, бажаного ефекту це не мало. Велика кількість суддів, які провалили нашу перевірку, досі залишаються на своїх посадах.

«Через винесення нами на публіку інформації про українських суддів, їм стає все складніше вдаватись до корупції чи ухилятись від сплати податків» (Михайло Жернаков)

Проте ми знайшли спосіб, як позбутися найкорумпованіших суддів, які явно не відповідають критеріям доброчесності. Окрім того, через винесення нами на публіку інформації про українських суддів, їм стає все складніше вдаватись до корупції чи ухилятись від сплати податків. Тому ми твердо переконані, що таким чином нам хоча би трохи вдалось підняти рівень доброчесності суддів.

Що б ви порадили тим громадянам, які ю хотіли допомогти вашій фундації чи просто хотіли би зробити якісь зміни на рівні своїх громад?

М.Ж.: Моя порада буквально кожному буде: а) знати свої права; б) дізнаватися, що відбувається в судах; та в) вірити в себе і в те, що ви робите, оскільки саме те, що ви робите, і вносить свою лепту в добробут інших.