Альона Кривуляк: «Гаряча лінія Ла Стради є свідком травми, що може знищити ціле покоління»
Травень 13, 2022
Вперше телефон задзвонив 4 березня 2022 р. На іншому кінці слухавки була жінка з Херсону. Дзвінок був незвичним, адже жінка не одразу повідомила про зґвалтування. Та десь після 40 хв. розмови, вона таки розповіла, що трапилось з нею та її донькою: як російські солдати-окупанти зґвалтували їх ще в перші дні війни.
«У них була своєрідна рутина: спочатку шукали мого чоловіка, знаючи, що він захищає Україну. Потім, намагаючись знайти інформацію про місцезнаходження мого чоловіка, перевіряли наші телефони, перевертали усе, що тільки можна було. Зазвичай приходили вдень, але одного разу в наші двері постукали ввечері. Я боялась, що почнуть стріляти, тож впустила їх. І в нас вдома опинились троє солдатів, напідпитку, сповнені ненависті, зневаги та хіті. Вони змусили мене роздягнутись. Я плакала і просила, щоб вони не торкались мене, та це не діяло. Мене зґвалтували. Моя донька вибігла і молила їх відпустити мене. Та сталося неймовірне: вони кілька разів зґвалтували мою неповнолітню доньку, змушуючи мене дивитись на це».
«Це було перше повідомлення про зґвалтування, – зазначила директорка департаменту загальнонаціональних гарячих ліній Ла Страда-Україна Альона Кривуляк. – Згодом дзвінків стало багато. Ми зв’язувались із цією жінкою кілька разів. Вона відмовлялась від медичної допомоги, але обіцяла відвести доньку до лікаря, що отримати набір для жертв зґвалтування – ніхто з російських солдатів не використовував контрацептиви, тож високими є ризики небажаної вагітності та зараження хворобами, що передаються статевим шляхом».
Зґвалтування як елемент війни
Від початку повномасштабної війни, на гарячій лінії Ла Стради з психологічної допомоги зареєстрували кілька випадків зґвалтувань, у тому числі дітей. Під час війни суттєво зросли ризики сексуального насильства. Дуже швидко зґвалтування стали системною, скоординованою військовою тактикою. Жінки та дівчата залишаються основними цілями, але жертвами стають також і діти, і старші люди, причому як жінки, так і чоловіки.
З 1997 р. Ла Страда-Україна надає підтримку жертвам торгівлі людьми, домашнього насильства чи сексуальних нападів. «Війна перевернула все з ніг на голову. Працівники нашої гарячої лінії вислуховують безперервний потік свідчень потерпілих», – розповідає Альона Кривуляк.
У Ла Страда-Україна є дві загальнонаціональні гарячі лінії. «з початком війни ми зрозуміли, що не всі можуть зв’язатись із нами. Тож ми оголосили, що прийматимемо звернення у тому числі через соціальні мережі. За перший місяць війни ми отримали понад 10 тис. дзвінків та повідомлень, – пояснює Кривуляк. – Одразу після випадку зґвалтування потерпілі відчувають себе у безпеці. Та насправді ця травма потім переслідує їх все життя. Це – жахливо».
Більшість дзвінків поступає з Києва та околиць. Після того, як російські війська сконцентрували свої зусилля на сході України та відійшли від столиці та передмістя, світові відкрились безчинства, які вони вчиняли. «Цифри щодо кількості зґвалтувань занижені навіть у мирний час, – відзначає Альона Кривуляк, – тож, боюсь, те, що ми повідомляємо, – лише вершина айсбергу».
Документуємо сьогодні, щоб притягнути до суду в майбутньому
Зґвалтування та сексуальні напади вважаються воєнними злочинами та порушенням міжнародного гуманітарного права. І Генеральна Прокурорка України, і Прокурор Міжнародного Кримінального Суду (МКС) заявляють про те, що розслідуватимуть випадки сексуального насильства. «Попереду – довгий шлях. Часто проходять роки, поки жертви сексуального насильства вирішують розповісти свої історії», – визнала пані Кривуляк.
Silhouettes of girls looking out the window at the sunset, view from the back.
Нечасто вдається знаходити докази того, що зґвалтування та інші статеві злочини вчинялись як частина тактики військових. А їх ще й потрібно довести. Це одна з багатьох причин, чому Консультативна місія ЄС в Україні надає підтримку українській владі у документуванні, розслідуванні та передачі до суду воєнних злочинів. Окрім того, місія співпрацює з Уповноваженою Верховної Ради з прав людини Людмилою Денисовою.
