На конференції КМЄС обговорювали комунікації українських реформ та покращення іміджу України закордоном
Лютий 26, 2019
На конференції, організованій Консультативною місією ЄС в Україні (КМЄС) 26 лютого 2019 року, дискутували на ряд нагальних тем, пов’язаних з комунікаціями в Україні. На заході, що пройшов під заголовком «5 років після Майдану: змінюючи комунікації та комунікуючи зміни в Україні», обговорювали способи створення цілісної історії щодо України та її реформ, точного та прозорого інформування щодо політик в світлі кампаній з дезінформації, а також підвищення рівня довіри між ЗМІ та правоохоронцями.
«Україна знаходиться в епіцентрі інформаційної війни, будучи її ціллю та одночасно найгірше представленою країною Західного світу, – заявив Посол ЄС в Україні Хюґ Мінґареллі. – Те, як Україну сприймають у світі, абсолютно не відповідає реальності. І це важливо, адже країна платить величезну політичну ціну за такий імідж».
Спікери відзначили, що альтернативою спотвореному висвітленню інформації є мобілізація усіх зусиль заради більш відкритих комунікацій.
«Навіть у цей складний та турбулентний період ми повинні рухатись вперед; ми маємо змінювати систему та реформувати її, попри усі перепони, – сказала заступник міністра внутрішніх справ України Тетяна Ковальчук. – Єдиним інструментом цього є прозорість та комунікації, і ми розуміємо, що ми повинні не допустити інформаційного хаосу, що підриває довіру до демократії, європейських цінностей, органів державної влади та правоохоронних відомств зокрема».
Заступник голови КМЄС Фредрік Весслау наголосив на необхідності міцних взаємин між комунікаціями та реальними діями. «Комунікації є ключовими для успіху реформ, але вони не можуть замінити реальне впровадження реформ, – заявив пан Весслау. – Між комунікаціями та реформами повинен бути симбіоз».
Протидія фейковим новинам та дезінформації, що створюють загрозу для реформ, була наскрізною темою конференції. Іноземні та українські експерти відзначили певні успіхи у виявленні та вирішенні проблеми фейкових новин та дезінформації в Європі та Північній Америці. Проте, як зазначалось, гібридна природа загрози зробила її особливо гнучкою та багатогранною, що вимагає цілісного підходу та комплексного навчання громадян розрізняти дезінформацію.
Окремо обговорювались відносини між журналістами-розслідувачами та правоохоронними відомствами. Зокрема, було підняте питання стосовно того, чому часто, незважаючи на спільні інтереси у виявленні порушень закону, вони виявляються антагоністами. Було згадано численні випадки залякування журналістів, а представники правоохоронних органів України та Данії розповідали про те, якими засобами та заходами їхні відомства захищають свободу слова та свободу преси.
