Ніхто не йде працювати в поліцію, щоб сидіти над паперами. Чому Кримінальний процесуальний кодекс потребує негайних змін?
Жовтень 18, 2018
З власного досвіду роботи в поліції можу сказати, що мало хто з поліцейських вступав до лав поліції з мрією сидіти за столом над нескінченними звітами, клопотаннями та іншими паперами. Зрозуміло, що зовсім без паперової роботи не обійтися. Вона, з одного боку, допомагає запобігати порушенням прав людини, а з другого боку, захищає від безпідставного притягнення до відповідальності. Проте навряд чи хто проти зменшення бюрократії у правоохоронних органах, особливо якщо це підвищить ефективність їхньої роботи і не поставить під загрозу право на захист.
Найскладніше — реалізувати це на практиці.
Консультативна місія ЄС (КМЄС) упродовж тривалого часу підтримує добрі відносини з українськими правоохоронними органами. Приклад успішної співпраці — підтримка розробки законопроекту про кримінальні проступки, зареєстрованого під номером 7279-д. Законопроект наразі на розгляді у Верховній Раді. Його основна мета — спрощення досудового розслідування ненасильницьких злочинів невеликої тяжкості, що не завдають значної шкоди потерпілому. Вперше такі правопорушення, або «кримінальні проступки», як їх називають, згадуються у Кримінальному процесуальному кодексі 2012 року. На жаль, навіть із новим кодексом на практиці тоді нічого не змінилося, оскільки законодавець не ухвалив інших необхідних законів і не визначив порядку розслідування зазначеної категорії кримінальних правопорушень. Отже, законодавство потребує змін.
Але навіщо цей закон про кримінальні проступки? — спитаєте ви. Передусім, він допоможе поліції та прокуратурі спрямувати свої ресурси туди, де вони найбільш потрібні, — на розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів. Коли такі прості кримінальні правопорушення, як крадіжка велосипеда, розслідуються довго через складні бюрократичні процедури, часу на розслідування серйозних насильницьких злочинів майже не залишається. Крім того, закон має відповідати вимогам часу. Фото- та відеофіксація може значно спростити розслідування нетяжких злочинів, і це стосується не тільки порушень правил дорожнього руху.
Уявімо, наприклад, таке поширене правопорушення, як крадіжка пляшки горілки вартістю 200 грн. Камера фіксує правопорушення, і охоронці супермаркету викликають поліцію. Поліцейські затримують підозрюваного. За чинною процедурою остаточне притягнення до відповідальності за цей злочин може тривати від кількох місяців до кількох років! Спочатку поліцейські викликають слідчого, адже лише він уповноважений розслідувати такі правопорушення. Слідчому доведеться опрацювати велику кількість документів. Наприклад, встановлення того, що пляшка горілки дійсно коштувала 200 гривень – це окрема тривала процедура, для якої призначається експертиза. Крім того, слідчий допитує свідків та правопорушника, а потім знову і знову викликатиме їх до відділку.
Лише після виконання всіх встановлених законом процедур справу можна буде передати до суду. Суд не зможе визнати порушника винним, не заслухавши кожного зі свідків у судовому засіданні хоча б один раз. Як показує практика, свідки у таких справах часто не з’являються у суді, отже розгляд постійно відкладається. Чи не занадто багато клопоту через крадіжку однієї пляшки горілки вартістю 200 гривень?
Вищезгаданий законопроект містить положення, які суттєво наближають Україну до загальновизнаної міжнародної практики. Проте, на думку Консультативної місії ЄС, не варто на цьому зупинятися.
Ефективність кримінальних проваджень можна підвищити також шляхом спрощення процедури судового розгляду. Якщо йдеться про злочин, за який не передбачене покарання, пов’язане з позбавленням волі, а фактичні обставини справи встановлені, у більшості європейських країн суддя має право винести рішення без проведення судового слухання і без отримання згоди на це від підозрюваного. З огляду на необхідність захисту прав людини, особа завжди повинна мати право на оскарження, але якщо камера зафіксувала, як хтось краде мобільний телефон у магазині, потреби у повномасштабному судовому розгляді немає. Це лише забиратиме дорогоцінний час, який можна витратити на боротьбу з більш серйозними злочинами.
Національна поліція України реєструє за рік близько 1,8 млн кримінальних проваджень. За попередньою оцінкою, понад 50% правопорушень становлять кримінальні проступки. Як наслідок, злочинам невеликої тяжкості в Україні присвячується дуже багато часу.
Для того щоб спрощені процедури були ефективними, вони мають застосовуватися комплексно у всіх структурах кримінальної юстиції. Так, якщо спростити процедури лише в роботі поліції і оминути прокуратуру, спрощення не дасть бажаного результату. Від початку своєї діяльності в Україні Консультативна місія ЄС сприяє тому, щоб система кримінальної юстиції функціонувала як одне ціле, а всі органи, що входять до її складу, — максимально співпрацювали. Лише коректне застосування спрощених процедур допоможе досягтицієї мети.
Ми також вважаємо, що Нацполіція повинна мати право уповноважувати поліцейських того чи іншого підрозділу розслідувати кримінальні проступки. Вищезгаданий законопроект передбачає, що дізнання здійснюватимуть «підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів».
Ми маємо підстави вважати, що застосування закону саме в такій редакції може призвести до того, що на практиці розслідувати кримінальні проступки будуть лише підрозділи дізнання. Водночас максимальна ефективність системи могла би бути досягнута шляхом надання поліції повного права уповноважувати, залежно від обставин, на виконання зазначених функцій поліцейських різних структурних підрозділів, зокрема працівників патрульної поліції, кримінальної поліції та дільничних. Надання відповідних повноважень дільничним було б особливо корисним для розслідування незначних крадіжок у сільській місцевості та віддалених населених пунктах. Навіщо проводити тривале розслідування, якщо в бабусі у селі хтось украв баняк?
Можливість уповноважувати працівників різних структурних підрозділів Нацполіції проводити дізнання паралельно із виконанням інших службових обов’язків дозволить збільшити кількість працівників, яких можна буде потенційно залучити до розслідування кримінальних проступків, на 15-20 тисяч осіб. Важливо дати поліції право самостійно визначати першочергові завдання і відповідним чином розподіляти свої ресурси.
Консультативна місія ЄС проаналізувала роботу відділків поліції та встановила, що адміністративне навантаження, що виникає через надмірну забюрократизованість системи, – чи не найбільша проблема на шляху до створення ефективних правоохоронних структур, які б користувалися довірою українського суспільства. Якщо є методи зменшити це навантаження, зокрема у випадках, коли злочин має незначний вплив на потерпілих, то ними необхідно скористатись.
Опубліковано в Українській правді 18 жовтня 2018 року
