Міжнародний день боротьби із корупцією: інтерв*ю Сергія Деркача
Грудень 02, 2016
9 грудня світ відзначає міжнародний день боротьби із корупцією. Сергій Деркач, фахівець КМЄС з питань боротьби з корупцією, ділиться своїми думками стосовно змін в Україні у цій сфері.
Останнім часом в Україні та за її межами багато говорять про повільний темп антикорупційних реформ в Україні. Чи зробила країна певні прогресивні кроки у цьому напрямку після завершення Революції Гідності?
Корупція залишається однією з найбільших проблем в Україні. Можна стверджувати з великою долею вірогідності, що саме корупція була одним із чинників, які підштовхнули людей до демонстрацій, що згодом переросли у Революцію Гідності наприкінці 2013 року. Індекс сприйняття корупції від Transparency International вказує на те, що українці вважають її основним викликом для країни. Нещодавні дослідження також показують, що приблизно 38% українців давали хабаря цього року – що вже є величезною проблемою нашого суспільства. Корупція притаманна багатьом українцям, оскільки вони вважають її єдиним засобом виживання в Україні. Але не зважаючи на все сказане вище, слід відзначити, що в країні за останні пару років відбулися також і значні позитивні зрушення у боротьбі з корупцією. Звичайно, більшість цих зрушень пов’язані із законодавчими ініціативами та заходами, які на цьому етапі невідчутні пересічному громадянину. Не зважаючи на певні прогалини, сьогодні українське антикорупційне законодавство можна цілком порівняти із західноєвропейським. Нові закони призвели до створення антикорупційних відомств, яких досі не було в історії нашої країни. Національне Антикорупційне Бюро України (НАБУ), наприклад, вдалося досить в короткі строки стати на ноги та активно розпочати свою роботу. 40 справ, розглянутих НАБУ, зараз знаходяться в суді. Це, однозначно, прогрес.
Спеціальна Антикорупційна Прокуратура (САП), яку було засновано цього року, веде зараз судові справи на основі розслідувань НАБУ. Не забуваємо також, що Національне Агентство Запобігання Корупції (НАЗК) успішно запустило програму е-декларування, де усі високопосадовці задекларували своє майно та доходи.
Так здається, що серед українців панує песимізм стосовно будь-яких антикорупційних заходів. Багато вірить у те, що це-культурний феномен, який неможна подолати. Невже всі спроби приречені на провал?
Немає жодних сумнівів в тому, що після Революції з’явилося вікно можливостeй щодо приборкання корупції, але також немає жодних сумнівів у тому, що люди втрачають терпіння. Розчарування людей цілком зрозуміле, адже на фоні незначного прогресу не видно конкретних результатів, а саме, нікого не притягнуто до відповідальності. Людям необхідно бачити результати щодня. Тим не менш я не думаю, що антикорупційні закони приречені на провал. Корупцію не можна мінімізувати до нуля, але абсолютно ймовірно знизити її до такого рівня, який би дозволив нашим співвітчизникам достойно жити і вірити у тих, хто стоїть при владі. Корупція – не культурний феномен, а скоріше продукт історії, який утворився внаслідок певних економічних обставин та розпаду демократичних процесів. Українська історія доволі складна, і останні 25 років – не виняток.
Але давайте глянемо і на світлу сторону справи: у нас з’явилася розумна та амбітна молодь, яка вселяє віру у майбутнє. Корупція в’їлася у повсякденне життя українців, і звичайно, потрібен час, аби викорінити її. Дуже легко звинувачувати в корупції інших: державу, політиків, суспільство. Але важливо починати із себе і показувати приклад іншим, якою би безнадійною ця ініціатива не здавалася. Само собою, політики зобов’язані показувати приклад громадянам, саме тому їх було обрано до влади. Але кожен окремий громадянин також може бути прикладом у боротьбі із корупцією: зрушення знизу так само важливі, як і зрушення нагорі. Якщо ми всі перестанемо давати хабарі, то корупційна верхівка зрозуміє, що заробляти таким чином вже неможливо.
На якому етапі ми зараз знаходимося? Які найближчі виклики нам слід подолати?
Для українців, єдиним мірилом вдалої боротьби із корупцією буде офіційне звинувачення та ув’язнення головних корупціонерів країни. На сьогодні, на жаль, жоден з них не сидить у тюрмі. Для досягнення цього результату необхідно мати єдиний підхід до справи та гармонійну співпрацю усіх антикорупційних агентств. Антикорупційні суди, незалежні від політичних втручань, які вели би справи НАБУ – саме той елемент, якого не вистачає у антикорупційному паззлі.
Створення антикорупційних судів веде за собою зміни до існуючого законодавства, а це означає більше часу на впровадження реформ та досягнення результатів. Тим не менш у існуючому законодавстві вже є достатньо важелів, які допомагають суддям виконувати свою справу сумлінно.
НАЗК вдалося подолати велику кількість технічних перепон і врешті-решт запустив систему електронного декларування. Тільки вдумайтеся , більше 100 000 чиновників задекларували свої статки. Це правильний крок у правильному напрямку, але тепер перевірка всіх декларацій займатиме досить велику кількість часу та ресурсів. Україна також створила Державне Бюро Розслідувань (ДБР). Бюро розпочне свою роботу з 1 березня 2017 року. Але до цього часу не було призначення ні його керівника, ні співробітників.
Навіщо потрібні всі ці нові відомства?
Мені здається, що для того, аби почати повномасштабну антикорупційну боротьбу, необхідно було створювати нові інституції. Адже рівень довіри українців до старих установ дорівнював нулю. Ці нові відомства, з новим незаплямованим персоналом та незалежним мандатом, мають значно більше шансів завоювати довіру суспільства. Давайте я коротко розкажу, чим займається кожне із відомств: НАБУ розслідує корупцію у найвищих ешелонах влади; САП, як прокурорська установа, доводить справи, розпочаті НАБУ, до кінця та передає їх до суду; НАЗК займається управлінням системи е-декларацій та відстежує фінансування політичних партій; ДБР займатиметься розслідуванням корупції серед держслужбовців середньої та низької ланки. Національне Агентство з Повернення Активів займатиметься виявленням, розшуком та управлінням активами, отриманими від корупційних та інших злочинів.
Багато фахівців дотримується думки, що українське антикорупційне законодавство є відмінним. Чому ж тоді воно не працює? В чому його слабкість?
Так, дійсно, антикорупційне законодавство у нас відмінне, але воно постійно натикається на перепони, які створюють політичні сили, зацікавлені у поверненні країни у минуле. Тому нам необхідно не тільки доопрацьовувати прогалини у законодавстві, яких ще достатньо, але також захищати існуюче. Треба також дати більше часу, аби всі вищезазначені агентства почали працювати так, як слід. Я розумію роздратування суспільства, але очікування також мають бути реалістичними. Не забувайте про той факт, що наприклад, Польщі та Литві знадобилося майже 10 років для того, щоби антикорупційні відомства почали приносити реальні результати.
Яка роль КМЄС у цій справі? Чим буде займатися місія у найближчі місяці?
Місія відігравала дуже активну роль у роботі нових антикорупційних відомств у 2016 році. КМЄС влітку 2016 року профінансувала переобладнання кімнат для допитів у НАБУ. Ми також займалися обміном досвіду між спеціалістами НАБУ та їх колегами в Польщі, Литві, Румунії. Нами було зорганізовано стажування працівників НАБУ у Europol та Eurojust, оскільки українцям, на нашу думку, важливо знати, як працюють ці агентства у Європі. КМЄС допомагала НАБУ у розробці Морального кодексу. Наша місія, сумісно із НАБУ, запустила інформаційну кампанію про роботу бюро. А саме: було розроблено відео-ролик про роботу НАБУ та розповсюджено його в інтернеті та соціальних мережах. Відео було переглянуто більше мільйона разів.
Дуже важливо, аби суспільство розуміло, в чому полягає робота антикорупційних відомств. Спеціалісти НАБУ розповідають, що лише 7% звернень до них стосуються безпосередньо їхнього мандату. Заглядаючи наперед, можу сказати , що у наступні роки ми будемо продовжувати всіляко допомагати антикорупційним відомствам в Україні. Створення ДБР, Агентства з Повернення Активів та, можливо, антикорупційних судів потребує допомоги міжнародних експертів. Місія працюватиме також із датським антикорупційним проектом DANIDA, який розпочинає свою роботу в Україні на початку 2017 року. DANIDA – це додатковий інструмент ЄС, який допомагатиме українським антикорупційним відомствам працювати з європейськими експертами над втіленням подальших реформ.
