Як уникнути повторної травматизації жертв воєнних злочинів під час розслідувань і судових процесів
Березень 29, 2024
Вона зробила зусилля, щоб встати і заговорити. Вона так і не назвала свого імені, але поділилася своїм болем. Її голос тремтів. Часом вона не могла стримати сліз. Було очевидно, що вона не вперше ділиться своєю історією – свідченням людини, яка пережила російську окупацію, сповненим болю і скорботи, нічних кошмарів і фобій. Кожне слово, здавалося, ніби оживляло її страждання. І було наочним нагадуванням про незліченну кількість жертв, яких досі переслідує жорстокість війни.
Консультативна місія ЄС (КМЄС) в Україні вже тривалий час займається питаннями захисту прав потерпілих. Ця робота посилилася з початком повномасштабного російського вторгнення. Місія надає консультації щодо приведення українського законодавства у відповідність до стандартів ЄС та посилює спроможності інституцій сектору цивільної безпеки. Створення Офісом Генерального прокурора (ОГП) у 2023 році за широкої підтримки КМЄС Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків значно покращить захист постраждалих від воєнних злочинів.
На прохання Центру цього тижня КМЄС провела круглий стіл для різних учасників, зокрема прокурорів, слідчих, суддів та представників громадських організацій, щоб обговорити найкращі практики запобігання повторній травматизації потерпілих від злочинів.
“Коли потерпілі не отримують належного захисту своїх прав, вони втрачають довіру до правоохоронних органів і не бажають повідомляти про злочини або активно сприяти їх розслідуванню, – зазначає Лінн Шихан, керівниця операційного департаменту КМЄС, у своєму вступному слові. “Захист від повторної травматизації вразливих потерпілих також лежить в основі законодавства ЄС про права потерпілих”, – додала вона.
Марієта Тошева, представниця Координатора ЄС з прав потерпілих, розповіла про кращі практики Євросоюзу щодо захисту потерпілих та свідків, зосередившись на Директиві ЄС про права потерпілих. У той же час, консультантка Консультативної групи з питань найтяжчих злочинів (АСА) для України Альма Тасо-Делькович поділилася думками щодо запобігання повторній травматизації потерпілих від воєнних злочинів в рамках механізмів їх підтримки, спираючись на свій досвід роботи як на національному, так і на міжнародному рівнях.
Українські колеги відкрито обговорювали поточну ситуацію та виклики, вказуючи на прогрес, досягнутий у цій сфері за останні два роки, та напрямки, які потребують вдосконалення. Говорячи про еволюцію системи кримінального правосуддя в Україні, Юрій Бєлоусов, начальник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора України, відзначив її трансформацію від тоталітарної спадщини до орієнтації на потреби потерпілих від злочинів. Він також підкреслив важливість розуміння та задоволення потреб потерпілих і наслідків розслідування воєнних злочинів на самих прокурорів.
Вероніка Плотнікова, директорка Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків, підкреслила важливість спільних зусиль із залученням судової системи, прокуратури та громадянського суспільства у створенні всеосяжної екосистеми підтримки жертв і свідків воєнних злочинів. Пані Плотнікова підкреслила важливість травмоорієнтованих підходів у системі кримінального правосуддя і в суспільстві в цілому. Вона також закликала до реалістичних очікувань при здійсненні правосуддя та важливості чесного спілкування з потерпілими, зазначивши, що краще не давати обіцянок, ніж не виконати їх.
Судова влада також випробовує різні підходи до попередження та запобігання повторній травматизації потерпілих та свідків у залах судових засідань. Тамара Закревська, заступниця начальника відділу підготовки викладачів (тренерів) Національної школи суддів України, розповіла про використання судових волонтерів, часто студентів-правників, для підтримки вразливих відвідувачів суду, роблячи судовий процес менш лякаючим і більш доступним. Такий підхід має на меті зменшити тривогу та запобігти повторній травматизації потерпілих від злочинів, забезпечуючи їм необхідну підтримку, особливо у справах про воєнні злочини та сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом.
Громадянське суспільство відіграє критично важливу роль у підтримці жертв російської агресії, часто доповнюючи зусилля державних органів у документуванні злочинів. Хоча за останні два роки було досягнуто значного прогресу, деякі прогалини залишаються. Олександр Павліченко з Української Гельсінської спілки з прав людини звернув увагу на проблеми, з якими потерпілі стикаються в системі кримінального правосуддя, включаючи боротьбу за отримання статусу потерпілого та їхнє небажання взаємодіяти з правоохоронними органами. Це небажання пов’язане з неефективністю системи, що існувала в минулому, починаючи з 2014 року, коли почалася війна.
Учасники круглого столу визначили перелік рекомендацій щодо посилення підтримки постраждалих, зосереджуючись на мінімізації їх повторної травматизації. Серед них – створення протоколів співпраці між суб’єктами кримінального процесу, включення тем, що стосуються роботи з травмою, у навчальні програми, а також покращення атмосфери в судових та правоохоронних установах. Крім того, вони пропонують персоналізувати підтримку, що надається потерпілим, забезпечивши єдину методологію проведення інтерв’ю та полегшивши доступ до проміжного відшкодування збитків.
Голос постраждалої жінки, почутий під час круглого столу, резонував з мовчазними історіями тисяч людей, які зазнали жорстокості та нелюдського поводження з боку російських військовослужбовців. Лише деякі з них знаходять у собі мужність говорити про це, але багато хто може наважитися на крок вперед, якщо відчує, що його справді почують, про нього піклуватимуться та захистять. Центр має намір розширити свою присутність по всій Україні, що є важливим кроком, особливо для тих, хто постраждав від російської агресії на окупованих територіях і втік звідти. Це також важливо для людей на деокупованих територіях, які мають важливі, однак болючі свідчення, але вони є надто травмовані, щоб поділитися цією інформацією з правоохоронними органами. Мовчання не допомагає ні жертвам, ні свідкам, ні громадам, які прагнуть подолати ці травми.
Постійна співпраця між державними органами та громадянським суспільством за підтримки міжнародних партнерів має важливе значення для розвитку ефективної системи кримінального правосуддя в Україні, орієнтованої на потреби потерпілих від злочинів. Такий підхід не лише допоможе запобігти додатковій травматизації потерпілих, але й відіграватиме вирішальну роль у документуванні та переслідуванні воєнних злочинів. Зрештою, йдеться про притягнення воєнних злочинців до відповідальності, що має велике значення для тих, хто пережив трагедію.
