Захист свідків: цінний інструмент у боротьбі з організованою злочинністю

Квітень 25, 2017

Цього тижня Консультативна місія Європейського Союзу в Україні (КМЄС) провела семінар щодо захисту свідків – інструменту, який правоохоронні відомства застосовують для боротьби з важкими злочинами, організованою злочинністю та тероризмом. КМЄС пропанує створення в Україні незалежного відомства із захисту свідків. Про це було наголошено під час семінару, на якому європейським досвідом щодо цього питання з українськими правоохоронцями поділився очільник служби захисту свідків Австрії.

 

У цьому інтерв’ю керівник операційного департаменту КМЄС Удо Моллер розповідає про концепцію захисту свідків.

Що таке захист свідків та для чого свідкам потрібен захист?

Перш за все, важливо помістити це у відповідний контекст. Захист свідків – це досить радикальний захід, який правоохоронні відомства застосовують в кримінальних розслідуваннях, часто — як крайній засіб. Слово «свідок» може дещо вводити в оману, оскільки під свідком ми бачимо очевидця злочину. Насправді ж свідком є будь-хто, хто володіє інформацією про злочин та чия безпека, як наслідок володіння цією інформацією, опиняється під загрозою. У більшості випадках ми говоримо про організовану злочинність, а більшість «свідків» — це колишні злочинці, які вирішили щось змінити в житті. Світ важких злочинів — жахливий, і від нього не втечеш. Інформація, якою діляться колишні злочинці, може стати вирішальною для розкриття злочину. Але після розголошення інформації «інформаторам» може бути потрібен захист. Є й інші, менш критичні способи захисту осіб, що пропонують поліції інформацію, зокрема цілодобова особиста охорона (коли охоронець супроводжує та охороняє свідка), відеоспостереження або судові заборони. Підрозділи для захисту свідків проводять оцінку загроз та ризиків, а також психологічну оцінку. Якщо рівень загрози, на їхню думку, є високим, вони можуть застосувати до інформаторів програму захисту свідків.

Чи не є програми захисту свідків надто дорогими, особливо для таких країн з проблемами бюджету, як Україна?

Не обов’язково. Процес розрахунку витрат держави є багатогранним. Якщо подивитись на це ширше, в довгостроковій перспективі, то програми захисту свідків можуть навіть економити державні кошти. Нагадаю: ми говоримо про організовану злочинність. Тож якщо поліції вдається запобігти злочинам завдяки таким програмам, це допомагає зекономити великі суми. Подумайте, наприклад, яких збитків, з одного боку, може зазнати суспільство від важкого злочину, та скільки, з іншого боку, може коштувати державі ув’язнення злочинців. Проведене в Швеції дослідження показало, що в середньому діяльність одного серйозного злочинця протягом 15 років завдає державі збитків в розмірі 2,5 млн. євро. Що набагато більше, ніж могла б коштувати програма захисту свідків, завдяки якій би вдалось запобігти злочину. Крім того, самі ці програми можуть бути різноманітними: як дорогими, так і ні. Тож варто бачити ширшу картину.

Чи справді особи, до яких застосовується програма захисту свідків, отримують нові імена та переїжджають закордон, як це показують в кіно?

Як самі програми захисту свідків є крайнім засобом, так існують крайні засоби в межах самих програм. Випадки отримання інформаторами нових імен, документів та переміщення (в інше місто або країну) є, швидше, винятками. Але такі випадки трапляються. В одних країнах важче сховатись, ніж в інших, тож багато залежить від ситуації та рівня загрози. Зміна імені – це колосальна робота. Мова йде не просто про те, щоб вигадати нове ім’я та зробити нові документи, а про створення нової історії та досьє, щоб все спрацювало. Захист свідків простіше сприймати, як допоміжний інструмент, а підрозділи з захисту свідків, як правило, надають підтримку з пошуком житла, роботи, курсів перекваліфікації тощо. Крім того, такі програми не обов’язково пожиттєві, оскільки навіть ті, хто були змушені змінити ім’я, можуть знову стати «собою», якщо загроза їхньому життю зникає. Варто зазначити, що не кожен може стати учасником програми захисту свідків – існує стандартна процедура затвердження учасників. У Фінляндії, наприклад, затверджують приблизно 20% заявників. Слідчі не приймають інформацію за будь-яку ціну, а ретельну зважують всі «за» та «проти». Існує небезпека, що особи, включені до програми захисту свідків, вдаючись до шантажу, можуть використовувати своє становище, щоб «виторгувати» для себе додаткові переваги в обмін на інформацію. Тож ці процеси повинні завжди бути на контролі. Загалом же програми з захисту свідків працюють добре, і їх учасники, за умов ретельного ознайомлення з деталями програми та дотримання Меморандуму розуміння, перебувають в безпеці.

Тож захист свідків — звична практика для правоохоронних органів у країнах ЄС?

Практично немає країн – членів ЄС, в яких немає спеціальних підрозділів щодо захисту свідків, які, як правило, створюються в поліції. Наскільки мені відомо, таких підрозділів немає тільки в таких маленьких країнах, як Мальта та Люксембург. Типової та ідеальної системи, яка б підходила усім, не існує. У різних країнах по-різному підходять до захисту свідків, залежно від культурних та політичних чинників. В Європі, до прикладу, найбільш усталені моделі захисту свідків у Великобританії, Німеччині та Італії. Та щоб зрозуміти, наскільки відносно нещодавно почав застосовуватись цей інструмент кримінальних розслідувань, зазначу, що у тій же Великобританії запустили програми із захисту свідків у 80-х роках ХХ століття. Дещо раніше ці програми запрацювали у США у відповідь на загострення діяльності мафії.

Як виглядає програма захисту свідків в Україні та яку підтримку у цій галузі КМЄС надає українським відомствам?

На даний момент в Україні не існує як такої системи захисту свідків, але співробітники НПУ та СБУ за потреби забезпечують особисту охорону. Ми б хотіли, щоб в Україні було створено схожу за незалежністю до НАБУ службу із захисту свідків. Ця незалежність допомогла б уникнути конкуренції серед правоохоронних відомств та не допустити брак довіри до неї. Уже зараз ми створили спеціалізовану міжвідомчу робочу групу, усі учасники якої погоджуються, що Україні потрібне відомство із захисту свідків. Ще в 1993 році був прийнятий закон про захист свідків, але він вже застарів, і його слід або оновити, або замінити. Тим часом, КМЄС продовжить надавати нашим партнерам консультації щодо захисту свідків, і семінар, що відбувається цього тижня, є зайвим підтвердженням цього.